Звернення переселенців з Ходжали до світової громадськості в зв'язку з 25-ми роковинами Ходжалинського геноциду

Ми – ті, що дивом залишилися в живих – свідки масового вбивства, вчиненого вірменськими націоналістами 26 лютого 1992 року в місті Ходжали Нагірно-Карабаського регіону Азербайджану, в 25-ту річницю трагедії в черговий раз звертаємося до Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Організації з безпеки і співпраці в Європі, а також до народів світу, закликаємо всю прогресивну світову спільноту не залишатися байдужими до цього злочину геноциду проти людяності.

Останні два століття вірменські націоналістські і екстремістські кола з метою реалізації за рахунок історичних азербайджанських земель своєї примарної ідеї про «Велику Вірменію» за допомогою своїх зарубіжних покровителів послідовно здійснювали загарбницьку політику проти Азербайджану, і для досягнення цієї підступної мети регулярно здійснювали такі злочини як нещадні терористичні акти і масова різанина, депортація і геноцид.

Численні історичні документи свідчать про те, що в 1905-1907, 1918-1920, 1948-1953 роках сотні тисяч азербайджанців на своїх історичних територіях на Кавказі піддалися політиці етнічних чисток і геноциду, масового винищення, були вигнані зі своїх споконвічних земель. Починаючи з 1988 року поновилися необґрунтовані територіальні претензії Вірменії до Азербайджану, з цією метою в Нагірному Карабасі було дано хід вірменському сепаратизму, який не має ніяких історичних і політичних підстав, що призвело до кривавого етнічного протистояння і масових людських трагедій в регіоні. З 1988-1989 роках понад 250 тисяч азербайджанців, які жили на своїх історико-етнічних землях у Вірменії, були всі до одного депортовані. Під час цієї кривавої акції були по-звірячому вбиті сотні невинних людей похилого віку, жінок, дітей. В результаті Вірменія перетворилася в моноетнічну державу, про яку роками мріяли вірменські націоналісти.

20 відсотків азербайджанських земель, зокрема ті 7 районів, що не відносяться до Нагірно-Карабаської адміністративно-територіальної одиниці і у яких до початку 1990-х років жили тільки азербайджанці, все ще залишаються під окупацією збройних сил Вірменії. В результаті конфлікту понад 1 мільйон азербайджанців були по-звірячому вигнані зі своїх споконвічних земель, десятки тисяч людей вбито і покалічено. Наразі з вірменського полону звільнені близько 1400 азербайджанців, однак все ще залишається невизначеною доля понад 4 тисячі громадян Азербайджану, які піддаються немислимим образам і тортурам в таборах полонених на території Вірменії і Нагірного Карабаху. У зоні окупації сотні міст і сіл, тисячі суспільно-культурних будівель, закладів освіти та охорони здоров'я, пам'ятників історії і культури, музеїв, мечетей, священних місць поклоніння, кладовищ були зруйновані вщент і піддалися небаченому вандалізму.

На початку 90-х років двадцятого століття вірменські бойовики влаштували масову різанину цивільного населення в таких селищах і селах Карабаху як Кяркіджаган, Мешалі, Ґушчулар, Ґарадагли, Агдабан і інших, де жили азербайджанці, здійснили численні криваві терористичні акти в Баку та інших наших містах.

Ми добре пам'ятаємо, як в ніч з 25 на 26 лютого 1992 року вірменські збройні формування при безпосередній участі 366-го полку колишнього СРСР, розквартированого в той час в Нагірному Карабасі в місті Ханкенді, з п'яти напрямків напали на місто Ходжали, в якому проживало майже сім тисяч азербайджанців (в момент нападу в місті залишалося близько 3 тисяч чоловік). До цього часу місто Ходжали вже більше чотирьох місяців перебувало в повній блокаді, населення зазнавало серйозних труднощів з медичним обслуговуванням і харчами. У місті знаходилася велика кількість хворих, поранених, людей похилого віку, жінок і дітей.

В ту ніч місто Ходжали було стерте з лиця землі. Беззбройне мирне цивільне населення піддалося масовій різанині – дітей, жінок, людей похилого віку, хворих винищували з немислимою жорстокістю. В кінці ХХ століття вірменські націоналісти скоїли черговий історичний злочин – Ходжалінський геноцид, що є ганьбою для всього цивілізованого людства. Метою цієї жахливої ​​акції було знищення всього населення міста. Лише завдяки випадковості деякі мешканці Ходжали змогли залишитися в живих, аби свідчити перед історією.

В результаті Ходжалинського геноциду було вбито 613 чоловік, понад 1000 мирних жителів отримали кульові поранення і стали інвалідами різного ступеня, 1 275 чоловік було захоплено в заручники. Доля 150 з них до сьогоднішнього дня залишається невідомою. Серед убитих 106 жінок, 63 дитини, 70 людей похилого віку. 76 осіб з числа тих, що стали інвалідами – неповнолітні хлопчики і дівчатка.

Але масштаби трагедії не обмежуються лише цим. В результаті цього військово-політичного злочину повністю знищено 8 сімей, 25 дітей втратили обох батьків, а 130 – одного з них. 56 шехидів було вбито з особливою жорстокістю і нещадністю – спалені живцем, скальповані, у них були відрубані голови і інші частини тіла, виколоті очі, вагітним жінкам черева були розпороті багнетами.

Важко навіть уявити, що подібні жорстокість і звірства, що не мають аналогів в історії, відбулися в кінці ХХ століття на очах у всього людства! Але ніхто не повинен забувати: перелік таких лих людства, як Хатинь, Хіросіма, Нагасакі, Сонґмі, Лідіце, що вважаються найстрашнішими трагедіями ХХ століття, поповнився Ходжалинським геноцидом. Організатором цього історичного злочину, скоєного не тільки проти азербайджанців, а й усього людства, є войовничий вірменський націоналізм, який підносить себе всьому світу в образі «пригнобленої і багатостраждальної» нації.

Ми, ходжалинці, вже 25 років є вимушеними переселенцями, з болем в серці, але одночасно з великою надією звертаємося до всіх миролюбних народів і країн світу. Віримо, що впливові міжнародні організації – ООН, РЄ та ОБСЄ, могутні миролюбні країни примусять агресивну державу – Вірменію, яка ігнорує міжнародне право і загальнолюдські цінності, жити за принципами правди і справедливості, будувати з сусідніми державами цивілізовані відносини!

Той факт, що 4 резолюції Ради Безпеки ООН про безумовне виведення вірменських збройних сил з окупованих азербайджанських земель досі залишаються невиконаними, є, перш за все, серйозним ударом по авторитету цієї організації і викликом Вірменії міжнародній спільноті.

Підтримуючи справедливу позицію азербайджанської держави в урегулюванні конфлікту, а також миротворчі зусилля провідних держав світу і міжнародних організацій, ми ще раз підкреслюємо, що агресивний політичний курс Вірменії, який суперечить фундаментальним принципам міжнародного права, є серйозною загрозою для миру і спокою не тільки в регіоні, а й на всій планеті.

На жаль, підтримка агресора, підхід до історичної дійсності і сучасним політичним процесам з позиції подвійних стандартів є гіркими реаліями нашого сьогодення. Разом з тим, вірменська брехня вже викривається на світовому рівні, міжнародне співтовариство бачить і визнає реалії Азербайджану. За останні роки парламенти низки миролюбних країн і інші авторитетні міжнародні організації визнали Ходжалінський геноцид злочином проти людяності. Висловлюємо щиру подяку цим країнам і народам від імені всіх безвинно убієнних співвітчизників – жінок, дітей і людей похилого віку. Сподіваємося, що цей процес і кампанія «Справедливість до Ходжали» будуть продовжені усіма, хто зберігає любов до людини в своєму серці.

Ми – переселенці з Ходжали, в 25-ту річницю трагедії ще раз закликаємо світову спільноту і авторитетні міжнародні організації бути на стороні правди і справедливості в ім'я майбутньої долі нашого неспокійного світу, сказати однозначне «ні» військовій агресії Вірменії проти Азербайджану, її безпідставним територіальним домаганням, дати об'єктивну політико-правову оцінку низці злочинів, скоєних проти нашого народу, в тому числі Ходжалинському геноциду. Однозначна оцінка Ходжалинської трагедії є випробуванням честі і гідності для всього людства.

Звернення прийнято на проведеному в селищі

Ашаги Хандзадзор Геранбойського району загальному

зборах вимушених переселенців з Ходжали.

Азербайджанська республіка

08 лютого 2017 року