31 Березня - Геноцид який ніколи не зітреться з нашої історичної пам'яті
Прагнучи реалізувати ідею «Великої Вірменії» шляхом окупації земель сусідніх народів, вірмени протягом усієї історії здійснювали етнічні чистки, депортацію та геноцид наших співвітчизників. Однією з найжорстокіших подій цього геноциду є масові вбивства, по-звірячому вчинені дашнаксько-більшовицькими збройними формуваннями у березні-квітні 1918 року. Десятки тисяч мирних азербайджанців були нещадно знищені лише за національною ознакою під час тих подій, що вписані в історію Азербайджану як «Геноцид 31 березня».
Березневий геноцид 1918 року за своєю жорстокістю та масштабами є однією з найкривавіших трагедій не лише в історії Азербайджану, а й усього людства. Вірмени, максимально використовуючи можливість, порубали багнетами і закололи мечами, спалили живцем тисячі людей, не шкодуючи дітей, старих і жінок. Вірменські дашнаки і більшовики здійснили неймовірні за жорстокістю звірства проти азербайджанського населення в Баку, Шамасі, Губі, Карабаху, Зангезурі, Нахчивані, Лянкярані, Гянджі та інших регіонах, з особливою жорстокістю вбивши понад 70 тисяч ні в чому не повинних людей, спалюючи села, виганяючи мешканців із рідних країв. Вірменські збройні формування зрівняли із землею 229 сіл у Бакинському повіті, 272 села у Гянджинському повіті, 115 сіл у Зангезурському махалі та 157 сіл у Карабаху. Внаслідок геноциду, здійсненого бандитами Андраніка проти азербайджанців у 1918-1920 роках, більша частина населення, що проживає на території нинішньої Вірменії, тобто на землях Західного Азербайджану, приблизно 565 тисяч осіб, були по-звірячому вбиті або вигнані зі своїх споконвічних земель. Було зруйновано багато перлин національної архітектури, школи, лікарні, мечеті та пам'ятки культури та історії.
Рішенням Ради Міністрів Азербайджанської Демократичної Республіки від 15 липня 1918 року з метою розслідування цієї трагедії було створено Надзвичайну слідчу комісію. На початковому етапі комісія розслідувала звірства в Шамасі й тяжкі злочини, скоєні вірменами на території Іреванської губернії. Для донесення цих реалій до світової громадськості при Міністерстві закордонних справ було створено спеціальну структуру. 31 березня в Азербайджанській Демократичній Республіці було оголошено загальнонаціональну жалобу. Таким чином, уперше в історії було зроблено спробу дати політичну оцінку актам геноциду проти азербайджанців і окупації наших земель, що тривала більше століття. Проте падіння республіки перервало розпочату в цьому напрямку роботу.
Перегортаючи сторінки історії, випливають нові факти вірменських звірств. Останнім часом розширюються масштаби робіт із уточнення інформації, виявляються незаперечні архівні документи та численні докази, що підтверджують факти геноциду. Наприклад, в одних зведеннях кількість убитих у Шамасі у березні-квітні 1918 року вказується як 7 тисяч, у деяких як 8-12 тисяч, і навіть 40 тисяч. У документах Надзвичайної слідчої комісії, створеної урядом Азербайджанської Демократичної Республіки, зазначається, що 3632 чоловіки, 1771 жінку та 956 дітей було по-звірячому вбито під час нападу вірмен на 58 населених азербайджанцями сіл Шамахінського повіту в березні-квітні 1918 року. Проте, за підрахунками експертів, що спираються на інші архівні документи, у 53 селах Шамахінського повіту було вбито 8027 азербайджанців. Із них 4190 чоловіків, 2560 жінок, 1277 дітей. Інше джерело свідчить про те, що в 72 селах Шамахи вірменами було вбито 7 тисяч осіб, у тому числі 1653 жінки та 965 дітей. Надзвичайна слідча комісія підтвердила, що 86 зі 120 сіл Шамахінського повіту зазнали нападу з боку вірмен. Оскільки комісія призупинила свою роботу, зібрати інформацію про інші 34 села не вдалося.
Починаючи з 90-х років минулого століття, місцеві дослідники також провели низку досліджень щодо визначення кількості людей, убитих у Шамасі у березні-квітні 1918 року. В результаті їх дослідження (спогади та відомості, зібрані у близько сотні свідків) було встановлено, що під керівництвом вірменських злочинців - С.Шаумяна, С.Лалаєва, З.Арестисяна, братів Т.Амірова та А.Аміряна, в місті Шамаха було вбито приблизно 14-16 тисяч осіб, у його 40 селах та околицях – 6-8 тисяч осіб. Число людей, переміщених у результаті шамахінських подій, склало понад 18 тисяч людей.
За перші п'ять місяців 1918 року внаслідок збройного нападу вірмен у Губинському повіті з особливою жорстокістю було вбито понад 16 тисяч людей, зруйновано 167 сіл. З'явилися нові факти про масові вбивства азербайджанців вірмено-дашнакськими бандформуваннями у Губинському повіті. Один із таких фактів пов'язаний із виявленням масових поховань у місті Губа у 2007 році. Вірменські збройні формування під керівництвом Амазаспа робили масову різанину не лише проти тюрксько-мусульманського населення, а й проти євреїв. У результаті проведеного дослідження стало відомо, що у 1918-1919 роках вірменами в Губі було вбито до 3 тисяч євреїв.
Вірмени продовжили політику геноциду і в наш час. У ніч із 25 на 26 лютого 1992 року в азербайджанському місті Ходжали було здійснено ще один страшний геноцид. Унаслідок віроломного нападу на місто вночі з особливою жорстокістю було вбито 613 осіб, у тому числі 106 жінок, 63 дитини та 70 осіб похилого віку, було поранено 487 осіб, у тому числі 76 дітей, взято в заручники 1275 осіб.
Після відновлення державної незалежності Азербайджану з'явилася можливість уявити об'єктивну картину історичного минулого нашого народу. Азербайджанська держава зробила всі необхідні кроки щодо донесення до світу правди про березневий геноцид. Цілеспрямована діяльність у цій сфері розпочалася після повернення загальнонаціонального лідера Гейдара Алієва до політичної влади в Азербайджані. Указом великого лідера від 26 березня 1998 року 31 березня було оголошено Днем геноциду азербайджанців. Поряд із цим, Указ Гейдара Алієва «Про масову депортацію азербайджанців з їх історичних та етнічних земель на території Вірменської РСР у 1948-1953 роках» від 18 грудня 1997 року має важливе значення з точки зору всебічного дослідження фактів депортації азербайджанців із території Вірменської РСР, надання юридичної та політичної оцінки цього злочину й доведення його до міжнародного співтовариства. Ці укази важливі не лише для вивчення та увічнення кривавих сторінок нашої історії, а й для викриття вірменського шовінізму та тероризму.
2018 року, напередодні 100-річчя геноциду, Президент Азербайджану Ільхам Алієв підписав Розпорядження з метою більш повного доведення до громадян нашої країни та світової спільноти правди про цей глобальний злочин, здійснений проти азербайджанців. Із цією метою було підготовлено та реалізовано план спеціальних заходів.
Відповідь на всі злочини, скоєні вірменами проти нашого народу упродовж усієї історії, було надано у Вітчизняній війні, що розпочалася у вересні 2020 року і тривала 44 дні. Помсту за більш, ніж двовікові звірства, вчинені вірменами, які мріють про ілюзорну «велику Вірменію», за наших шехідів було здійснено на полі бою під керівництвом переможного Верховного головнокомандувача Ільхама Алієва. Покладено край 30-річній окупації Вірменії, відновлено територіальну цілісність нашої країни.
